У працях Авіценни гісоп називався «зуфа йабіс». Застосовували його у ті далекі часи при захворюваннях дихальних шляхів, астмі, хронічному бронхіті (часто з інжиром та медом); рекомендували як полоскань при ангіні. Призначали при водянці, захворюваннях селезінки. Вважалося, що коли його пити з вином, то він розсмоктує пухлини, а відвар його з оцтом заспокоює зубний біль. Примочки з відвару иссопа прикладали при синцях під очима.

У народній медицині використовуються верхівкові частини стебел з листками як відхаркувальний, протизапальний засіб при бронхіті, бронхіальній астмі, катарі верхніх дихальних шляхів. Настій гісопу має невелику збуджуючу дію на секрецію травних залоз, підвищує апетит, зменшує процеси бродіння в кишечнику.

Зовнішньо настій гісопу використовують при полосканні рота, горла при стоматиті, ангіні, поганому запаху з рота, при лікуванні ран, що важко загоюються. Болгарська медицина рекомендує застосовувати настій за підвищеної пітливості.

На Сході гісоп використовують при виготовленні легкого прохолодного напою шербету, що покращує травлення та знижує пітливість.

Відвар гісопу з винною ягодою застосовували для полоскання горла (при наривах). При флюс до відвару додавали кілька крапель оцту і використовували для припарок і полоскання рота.

Настоєм гісопу полощуть рот і горлянку при запальних процесах і захриплості. Ісоп має ранозагоювальну властивість, тому його відвари і настої використовують у вигляді примочок і обмивань при ранах, що погано гояться, і виразках.

Протипоказання

Трава гісопу вважається слабоотруйною. Застосовувати її слід з обережністю. Протипоказана під час вагітності.

Рецепти народної медицини

• Залити 1-2 ст. ложки трави 2 склянками окропу, настоювати протягом 1 години, процідити. Приймати по 1/2 склянки 2-3 рази на день за 20-30 хв до їди (краще у теплому вигляді). Настій трави використовують при бронхітах, бронхіальній астмі, болях у грудях, туберкульозі, рясному потінню, клімаксі у жінок, а також при хронічних запальних процесах шлунково-кишкового тракту та поганому травленні. Зовнішньо настій використовують для промивання ран і виразок, слизових оболонок очей при кон'юнктивітах, а також у вигляді примочок з метою розсмоктування підшкірних крововиливів травматичного походження.
• Залити 2 ч. ложки подрібнених надземних частин рослини 1 склянкою окропу, охолодити, процідити. Прийняти рівними порціями протягом доби. Курс лікування 2-3 тижні (при пітливості).
• Столову ложку сухої подрібненої трави залити 1 склянкою окропу, настоювати на киплячій водяній бані в закритому посуді 15 хв, охолодити при кімнатній температурі 45 хв, процідити. Пити по 1/4 склянки 3-4 десь у день 15-20 хв до їжі. Корисно приймати внутрішньо онкологічним хворим як тонізуючий засіб.
• При кашлі, астмі, ядусі приймали внутрішньо у вигляді настою (7,5 г верхівок трави на 120 мл води).
• Для лікування забитих місць допомагають примочки з відваром (30 г трави на 240 мл води), до якого додавали 60 мл червоного вина.
• Настій гісопу (15 г трави на 1 л води) рекомендували при жовтяниці, водянці та сечокам'яній хворобі. При грудних хворобах пили ісопний чай із медом.
• При туберкульозі хорошу дію приймає вранці відвару по 1 ч. ложці. Для приготування відвару жменю иссопа і 12 плодів інжиру подрібнювали і варили в 1200 мл води, доки залишалося 800 мл відвару.
• Настій трави (2 щіпки сировини на 3 чайні чашки гарячої води) застосовували при хронічних застудних захворюваннях, задишці у людей похилого віку, від нежиті, як хороший відхаркувальний засіб.