Настої

Настої - це водні витяжки з тих частин рослин, які порівняно легко віддають діючі речовини (квітки, стебла, листя, плоди).

При приготуванні настою гарячим способом підготовлену вихідну сировину потрібно висипати в посуд і залити кип'яченою водою. Зазвичай настої готують із розрахунку 1 частина сировини на 10 частин води, більш точне дозування вказується у розпорядженні до конкретного рецепту.

Настої деяких рослин для внутрішнього вживання готують менш концентрованими, для них співвідношення сировини та води становить не 1:10, а 1:20 або 1:30 і т. д. Настої, призначені для зовнішнього застосування, готують концентрованішими.

Вміст ретельно перемішати, закрити посуд кришкою та нагрівати на киплячій водяній бані 15 хв. У домашніх умовах водяну баню можна замінити невеликим тазом, що стоїть на вогні, або каструлею з киплячою водою. Після нагрівання посудину з настоєм зняти та охолоджувати при кімнатній температурі протягом години. Потім настій процідити, віджати марлю і додати кип'яченої води до вказаного в розпорядженні обсягу, компенсуючи кількість води, що википіла. Наприклад, для приготування настою з розрахунку 1:10 із 20 г рослинної сировини ми повинні отримати 200 мл готового настою. Якщо після проціджування отримано лише 190 мл настою, необхідно додати ще 10 мл води.

Дуже зручно готувати настій гарячим способом у термосі. Здебільшого, для добової норми настою дві столові ложки рослинної сировини заливають двома склянками окропу ввечері і залишають на ніч. Наступного дня п'ють по 1/3 теплого настою у 3 прийоми за 30 хв до їжи.

При приготуванні деяких настоїв можна обійтися без водяної лазні. В цьому випадку подрібнені частинки рослин залити окропом, поставити на плиту або в гарячу піч і стежити, щоб настій не кипів. Через 15 хв його зняти, охолодити та процідити. Такий спосіб приготування настою практично не відрізняється від заварювання звичайного чаю. Ще доступніший наступний варіант приготування настою: взяти одну чайну ложку з верхом сухої трави, залити склянкою окропу, накрити кришкою, дати постояти 20 хв, процідити і випити. Пити траву потрібно вранці натщесерце за 30 хв до їжи.

Деякі настої готують холодним способом. Подрібнені частини рослин залити відповідною кількістю кип'яченої води кімнатної температури, накрити кришкою та настоювати від 4 до 12 годин, після чого процідити.

П'ють настої зазвичай ложками (дорослі - столовими, діти - чайними) або по 1/2-1 склянці (дорослим).

Відвари

Відвари - це водні витяжки з тих частин рослин, які погано віддають діючі сполуки і мають грубішу структуру (кора, коріння, деревина, бульби, грубе листя тощо), вони вимагають більш тривалої термічної обробки.

Підготовлену вищезазначеним чином рослинну сировину залити холодною водою (здебільшого, у співвідношенні 1:10 для внутрішнього та 1:5 для зовнішнього вживання), ретельно перемішати і кип'ятити на слабкому вогні або на киплячій водяній бані 20-30 хв. Охолоджувати відвар при кімнатній температурі 10-15 хв., після чого процідити, віджати марлю і додати кип'яченої води до початкового обсягу.

Відвари рослин, що містять дубильні речовини (листя мучниці, кора дуба та ін), потрібно процідити відразу після зняття з вогню.

Інший варіант приготування відварів полягає у наступному. Необхідну кількість сировини насипати в посуд, залити сирою водою, перемішати, накрити кришкою і залишити на ніч при кімнатній температурі. Вранці суміш поставити на вогонь і кип'ятити під кришкою 5-7 хв. Потім зняти посуд з вогню та залишити накритою на півгодини, після чого відвар процідити, віджати марлю і додати кип'яченої води до початкового об'єму.

Застосовують відвари так само, як і настої.

Настої та відвари швидко псуються, особливо в літню пору і в теплому приміщенні, тому краще готувати їх безпосередньо перед вживанням. Зберігати їх потрібно у темному прохолодному місці, краще у холодильнику, але не більше трьох діб.

Щоденна норма прийому відвару зазвичай становить 1 л. При цьому одну склянку підігрітого відвару п'ють натщесерце, а інше випивають протягом дня у чотири прийоми. Кожен прийом через 1 годину після їжи. І так роблять увесь час лікування, щодня готуючи свіжий відвар.

Напари

Деякі фахівці народної медицини рекомендують готувати із найменш грубих частин рослин (квітки, трава, листя, плоди) не настої, а напари. Напари готують майже так само, як відвари.

Напари - водні вилучення з рослинної сировини, яку заливають окропом і цілу ніч парять (томлять) в духовці, що поступово остигає.

Вранці напар проціджують, підігрівають та п'ють як відвар.

Настоянки

Настоянки - це рідкі лікарські форми, для приготування яких застосовують 40-70 градусний спирт. У домашніх умовах використовується горілка.

Підготовлену вихідну сировину висипати в посудину (зазвичай у скляну пляшку, банку тощо), залити спиртом відповідної міцності, закупорити та витримувати при кімнатній температурі зазвичай протягом 7 діб. Найчастіше на 1 частину подрібненої рослини беруть таку кількість спирту, щоб вийшло 5 частин готової настоянки. Наприклад: з 20 г рослини має вийти 100 мл (близько 100 г) настоянки.

Через тиждень настоянку злити, добре віджати залишки рослин та процідити. Проціджена настоянка, незалежно від кольору, має бути прозорою.

Спиртові настоянки придатні до тривалого зберігання (до кількох років). Вживають їх у невеликих кількостях і зазвичай дозують краплями (по 10–30 крапель), звідси і назва таких ліків - «краплі».

Зберігати настоянки краще в щільно закупорених темних скляних ємностях.

Екстракти

Екстракти - лікарські засоби, отримані випарюванням у закритому посуді настоїв, відварів або настоянок, найчастіше до половини первісного обсягу, внаслідок чого вони є більш концентрованими.

Термін придатності екстрактів дещо більше, ніж настоїв чи відварів. Призначають екстракти краплями.

Соки

Сік – рідка складова плодів рослин, вичавлена за допомогою пресування.

Щоб віджати сік, краще користуватися пресом або соковижималкою, можна використовувати і м'ясорубку. Соки є найбільш раціональним засобом у більшості випадків лікування лікарськими рослинами. З лікувальною метою краще застосовувати свіжі соки, які не піддавалися термічній обробці, тому що при кип'ятінні лікувальна цінність соків значно зменшується. Але сирі соки швидко псуються і їх слід вживати якнайшвидше після приготування. Тому у того, хто лікується, повинен бути завжди запас свіжих овочів, фруктів або ягід, з яких потрібно готувати соки, що практично можливо тільки в літній та осінній період. Заперечувати лікувальну цінність соків, оброблених кип'ятінням (спосіб гарячого розливу) або пастеризацією, не слід, але при цьому слід віддавати перевагу пастеризації.

Якість соку залежить від стану сировини. Ягоди та інші плоди мають бути на стадії повної зрілості. Для збереження біологічно цінних компонентів, і насамперед вітамінів, плоди повинні бути оброблені не пізніше ніж через 2 години після їх збору.

Зібрані ягоди та фрукти промити водою. Деякі ягоди (наприклад, малину) не миють. Потім сировину подрібнюють. Ягоди краще розтирати, яблука та груші - протерти на тертці. Листя та траву нарізати ножицями, а коріння та бульби – ножем.

Для приготування соку способом гарячого розливу зручно використовувати соковарку.

Порошки

Порошки - це сухі тверді сипучі лікарські форми, готують їх шляхом подрібнення сировини у ступці.

Порошки розрізняють дрібні, як пил, дрібні, як дрібний річковий пісок, і великі, як пісок. Найдрібніші порошки застосовують для присипки ран, виразок тощо, а дрібні та великі приймають внутрішньо.

Мазі

Мазі - зовнішні засоби, що отримуються шляхом змішування тонкоподрібнених частин рослин з мазевими основами: вазеліном, ланоліном, свіжим свинячим жиром, вершковим або рослинним маслом.

Мазі на олії (соняшниковій, бавовняній, лляній або на якийсь інший) або мінеральних жирах краще зберігаються.

Пасти

Пасти - це різновид мазей, в яких знаходяться 25% і більше порошкоподібних речовин.

Часто до складу паст входять крохмалі. Пасти на відміну від мазей щільнішої консистенції та довше тримаються.

Лікарські збори

Лікування багатокомпонентними лікарськими зборами, у переважній більшості випадків, ефективніше, ніж одиночними рослинами.

При складанні збору необхідно враховувати індивідуальні особливості хворого та наявність супутніх захворювань.

При складанні збору необхідно, по-перше, знати показники артеріального тиску та враховувати основну тенденцію його зміни. Наприклад, при складанні збору для хворого на холецистит з артеріальною гіпертонією до збору включають рослини не тільки жовчогінні, але і з гіпотензивною дією, інакше лікування може спровокувати гіпертонічний криз, погіршити загальний стан.

По-друге, слід враховувати схильність до запорів чи проносів і включати сировину проносної чи в'яжучої дії.

По-третє, деякі рослини діють на м'яз матки і можуть бути небезпечні для вагітних. Рослинні збори та засоби не рекомендується приймати під час менструацій.

Частина рослинних засобів може спричинити алергічну реакцію організму. У цих випадках треба почати зі збору з 2-3 компонентів і через 5-7 днів додавати до збору по одній рослині, щоб виявити алерген.